Баришівська Благовіщенська церква

Баришівська Благовіщенська церква

середа, 15 лютого 2012 р.

Благовіщенська церква в офіційних документах

З початку ХІХ-го сторіччя Баришівка ввійшла в склад Полтавської губернії, а церкви були підпорядковані полтавському архієрею. Кожних 10 років проводився опис парафій Полтавської єпархії і дані вносилися до клірової книги. Нижче подано відомості про Благовіщенську церкву на 1902 і 1912 роки.

З відомостей про церкву на 1902 рік дізнаємося, що при церкві діяла бібліотека, змішана (хлопчики і дівчатка навчались разом) школа, а також що парафія мала свої землі і місця на баришівському базарі. Кількість прихожан: 927 чоловіків і 903 жінки. До Благовіщенської церкви були приписані такі села: Дернівка, Коржі, Сезенків, Хлопків та Швачиха, а також Успенська церква, що на кладовищі.

 Відомості про церкву на 1912 рік, дещо скупіші, зате парафіяни переписані по верствах: 44 чол. - привілейовані, 132 чол. - міщани, 644 чол. - козаки, 977  чол. - селяни, загалом 1797 парафіян.


середа, 1 лютого 2012 р.

Спогади про руйнування Благовіщенської церкви

Про руйнування Благовіщенської церкви розповідає Микола Якимович Малюга 1927 року народження: "Приблизно в 1933-му році скинули з дзвіниці дзвони і на землі побили їх на дрібні осколки. Пізніше два баришівських п'янички погодилися познімати з церкви хрести, через тиждень один з них загинув на залізниці. Рік храм простояв без хрестів, а потім почали його розбирати. Великі ікони з іконостасу були позолочені, спершу з них кислотою змили позолоту, а потім стелили з цих ікон підлогу в селищній раді. Стіни були дуже товсті знизу їх товщина досягала 2,5 м. З цегли було зведено дві будівлі, зараз в одній з них розмістилася дитяча музична школа, в іншій загальноосвітня середня школа №2 (стара центральна частина). Під церквою знаходилася крипта (підвал) де були поховані фундатори (жертводавці) церкви.

понеділок, 30 січня 2012 р.

Останній настоятель Благовіщенської церкви


На цій старовинній фотографії останній настоятель Благовіщенської церкви - священик Василій Яценко з дружиною і парафіянами. Крайній справа (сидить) Яким Малюга був дяком у цій церкві, а його син Микола, з малих літ, прислуговував у вівтарі - був паламарем.