фотографії Баришівської Благовіщенської церкви і дзвіниці

В книзі Віктора Вечерського "Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України" К. - 2002 р. представлені фотознімки початку ХХ сторіччя зроблені дослідником церковної архітектури Г.Г. Павлуцьким. На світлинах Баришівський Благовіщенський храм з південної та західної сторін, а також двоярусна дзвіниця, на місці якої зараз стоїть музей Т.Г. Шевченка.

вигляд храму з південної сторони

вигляд храму з центрального входу

дзвіниця Благовіщенської церкви

Благовіщенська церква в офіційних документах

З початку ХІХ-го сторіччя Баришівка ввійшла в склад Полтавської губернії, а церкви були підпорядковані полтавському архієрею. Кожних 10 років проводився опис парафій Полтавської єпархії і дані вносилися до клірової книги. Нижче подано відомості про Благовіщенську церкву на 1902 і 1912 роки.

З відомостей про церкву на 1902 рік дізнаємося, що при церкві діяла бібліотека, змішана (хлопчики і дівчатка навчались разом) школа, а також що парафія мала свої землі і місця на баришівському базарі. Кількість прихожан: 927 чоловіків і 903 жінки. До Благовіщенської церкви були приписані такі села: Дернівка, Коржі, Сезенків, Хлопків та Швачиха, а також Успенська церква, що на кладовищі.

 Відомості про церкву на 1912 рік, дещо скупіші, зате парафіяни переписані по верствах: 44 чол. - привілейовані, 132 чол. - міщани, 644 чол. - козаки, 977  чол. - селяни, загалом 1797 парафіян.

Спогади про руйнування Благовіщенської церкви

Про руйнування Благовіщенської церкви розповідає Микола Якимович Малюга 1927 року народження: "Приблизно в 1933-му році скинули з дзвіниці дзвони і на землі побили їх на дрібні осколки. Пізніше два баришівських п'янички погодилися познімати з церкви хрести, через тиждень один з них загинув на залізниці. Рік храм простояв без хрестів, а потім почали його розбирати. Великі ікони з іконостасу були позолочені, спершу з них кислотою змили позолоту, а потім стелили з цих ікон підлогу в селищній раді. Стіни були дуже товсті знизу їх товщина досягала 2,5 м. З цегли було зведено дві будівлі, зараз в одній з них розмістилася дитяча музична школа, в іншій загальноосвітня середня школа №2 (стара центральна частина). Під церквою знаходилася крипта (підвал) де були поховані фундатори (жертводавці) церкви.

Останній настоятель Благовіщенської церкви

 

На цій старовинній фотографії останній настоятель Благовіщенської церкви - священик Василій Яценко з дружиною і парафіянами. Крайній справа (сидить) Яким Малюга був дяком у цій церкві, а його син Микола, з малих літ, прислуговував у вівтарі - був паламарем.

Старовинні церкви Баришівки

Перша літописна згадка, про це містечко, відноситься до 1125 року, під назвою Баруч (Бароч). Виникнення цього поселення пов’язане з розквітом Переяславського князівства. Згідно археологічних досліджень у Баручі розміщалась кіннота княжого війська, а городище, що розташувалося на горбистому березі Трубайла (Трубіжа) було укріплене земляним валом. Лежав Баруч на важливому шляху Переяслав – Остер, і разом з городищем Бронь – Княж (Пристроми) утворювали оборонну зону на підступах до столиці князівства. Проте в першій половині ХІІІ ст., як і інші міста та поселення Київської Русі, Баруч руйнують війська монголо-татар. Відбудували Баришівку у другій половині XVI ст. козаки, селяни-втікачі і ремісники з Ходоркова, Ржищева, Дивина та інших міст і сіл Правобережжя. За часів польського панування на Лівобережжі, Баришівка знаходилась у руках то одних то інших польських магнатів. Після злуки гетьманської України з Московським царством в Баришівці поселяється Переяславський полковник Родіон Дмитрашко-Райч, який збудував в кінці XVIIст. Троїцьку церкву, а в передсмертному заповіті 1705 року відписав на церкву частину своїх маєтностей. Чи була церква у древньому Баручі невідомо, але відомо, що ще за часів польського панування в Україні у Баришівці була церква, в якій служив один священик(1631 р.). До революції тут було чотири православних храми. Найвідоміший з них це Благовіщенська церква збудована в стилі козацького бароко у 1722 році на кошти баришівського купця Лієнка. В благовіщенській церкві знаходилась ікона великомученика Лаврентія, згідно передання ця ікона приплила по Трубіжу, приблизно в середині XVIII ст., точних відомостей про це поки що не знайдено. Також існує ще одна легенда про церкву, яка пішла під землю. Згідно переказів вона стояла на іншому березі Трубіжа проти Баришівки. Про цю церкву письмових відомостей також не знайдено. Що стосується Благовіщенської церкви то вона входила в число найкращих церков Лівобережжя. Цей храм був прикрасою Баришівки, український поет-неокласик Микола Зеров описуючи Баришівку, назвав Благовіщенську церкву: “Гостем зі старовини - струнким бароко”. Розібрали Благовіщенську церкву приблизно у 1935-38 роках хоча дзвіниця "пережила" Велику Вітчизняну війну. Очевидці пригадують, що розібравши склеп під храмом, були знайдені останки засновників храму, як недивно, що після двохсотрічного погребіння зберігся одяг, що навіть можна було розгледіти вишиту сорочку. Але невдовзі тіла небіжчиків розсипалися на порох, чи це під дією свіжого повітря, чи сонячного світла. Це були тіла Ігнатія і Катерини Лієнків на кошти, котрих і була збудована прекрасна Благовіщенська церква. Існує передання, що подружжя Лієнків в одній зі своїх торгових поїздок в натрапили на скарб. Змучені далекою дорогою, а їхали на ярмарок у Кубижчу, що на Чернігівщині, Лієнки стали на перепочинок. І ось кінь ступивши ногою, в одному місці, став провалюватися під землю, в тому проваллі знайшли скарб. Коштовності потрапивши в побожні руки пішли на Боже діло - побудову чудового храму. Про долю останків фундаторів (засновників храму)відомостей не знайдено. В 1970-х роках при, будівельних роботах, були відкриті захоронення, які відносилися до Благовіщенської церкви. Серед поховань були знайдені останки одного із священнослужителів, на яких зберігся священницький одяг, котрий забрали працівники одного з переяславських музеїв. До Благовіщенської церкви були приписані Успенська церква на кладовищі і села: Дернівка, Коржі, Сезенків і два хутора Хлопків та Швачиха. Крім кам’яної Благовіщенської церкви в Баришівці було ще три дерев’яних. Троїцька церква – найстаріша парафія Баришівки заснована у XVII ст.. Стояла церква в північній частині містечка, не раз перебудовувалась, останній храм був збудований в 1893 році. До Троїцької церкви були приписані два села: Пасічна і Власівка Також відома ще одна дерев’яна церква Преображення Господнього збудована в 1740 році, а в 1902 році на місці старої була збудована нова. До 1903 року до церкви було приписане село Селичівка. Основну частину прихожан становили жителі Липняків – передмістя Баришівки. Успенська невеличка дерев’яна церква, яка стояла на кладовищі, була приписана до Благовіщенської, збудована в 1783 році. З усіх перелічених церков до наших днів збереглася лише Успенська і то в перебудованому вигляді, точніше сказати наново збудована.