пʼятниця, 25 травня 2012 р.

фотографії Баришівської Благовіщенської церкви і дзвіниці

В книзі Віктора Вечерського "Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України" К. - 2002 р. представлені фотознімки початку ХХ сторіччя зроблені дослідником церковної архітектури Г.Г. Павлуцьким. На світлинах Баришівський Благовіщенський храм з південної та західної сторін, а також двоярусна дзвіниця, на місці якої зараз стоїть музей Т.Г. Шевченка.

вигляд храму з південної сторони

вигляд храму з центрального входу

дзвіниця Благовіщенської церкви

середа, 15 лютого 2012 р.

Благовіщенська церква в офіційних документах

З початку ХІХ-го сторіччя Баришівка ввійшла в склад Полтавської губернії, а церкви були підпорядковані полтавському архієрею. Кожних 10 років проводився опис парафій Полтавської єпархії і дані вносилися до клірової книги. Нижче подано відомості про Благовіщенську церкву на 1902 і 1912 роки.

З відомостей про церкву на 1902 рік дізнаємося, що при церкві діяла бібліотека, змішана (хлопчики і дівчатка навчались разом) школа, а також що парафія мала свої землі і місця на баришівському базарі. Кількість прихожан: 927 чоловіків і 903 жінки. До Благовіщенської церкви були приписані такі села: Дернівка, Коржі, Сезенків, Хлопків та Швачиха, а також Успенська церква, що на кладовищі.

 Відомості про церкву на 1912 рік, дещо скупіші, зате парафіяни переписані по верствах: 44 чол. - привілейовані, 132 чол. - міщани, 644 чол. - козаки, 977  чол. - селяни, загалом 1797 парафіян.


середа, 1 лютого 2012 р.

Спогади про руйнування Благовіщенської церкви

video
Про руйнування Благовіщенської церкви розповідає Микола Якимович Малюга 1927 року народження: "Приблизно в 1933-му році скинули з дзвіниці дзвони і на землі побили їх на дрібні осколки. Пізніше два баришівських п'янички погодилися познімати з церкви хрести, через тиждень один з них загинув на залізниці. Рік храм простояв без хрестів, а потім почали його розбирати. Великі ікони з іконостасу були позолочені, спершу з них кислотою змили позолоту, а потім стелили з цих ікон підлогу в селищній раді. Стіни були дуже товсті знизу їх товщина досягала 2,5 м. З цегли було зведено дві будівлі, зараз в одній з них розмістилася дитяча музична школа, в іншій загальноосвітня середня школа №2 (стара центральна частина). Під церквою знаходилася крипта (підвал) де були поховані фундатори (жертводавці) церкви.