Опис архітектури храму

Мурована тридільна однобанна церква, яку збудовано в 1722 році в історичній частині містечка на кошти купців Гната та Катерини Лієнків. Мала прямокутний бабинець, таку ж, але значно ширшу, наву та гранчастий вівтар. Наву вінчала двоярусна барокова баня на циліндричному світловому підбаннику. Дахи над вівтарем і бабинцем мали на гребені глухі маківки на кшталт сигнатурок, завдяки чому церква виглядала як триверха. 

Стіни членували пілястри, увінчував розкріпований карниз, попід яким проходив фриз керамічних поліхромних розеток. Дуже характерними архітектурними прикметами цієї пам'ятки були хрещаті вікна угорі середнього прясла кожного фасаду та пластичний західний фронтон з нішами для ікон і пишним штукатурним ліпленням, яке з фронтону спускалося нижче, на верхні площини стін. Одночасно з церквою поряд звели муровану чотиригранну двоярусну дзвіницю, завершену наметом із маківкою. Протягом XIX століття до церкви прибудували низенькі притвори. Церкву  знищено більшовицькою владою у середині 1930-х років. Дзвіницю розібрали  в повоєнні роки.

фотографії з фотоархіву Степана Андрійовича Тарану́шенка - дослідника української старовини

фотографії Баришівської Благовіщенської церкви і дзвіниці

В книзі Віктора Вечерського "Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України" К. - 2002 р. представлені фотознімки початку ХХ сторіччя зроблені дослідником церковної архітектури Г.Г. Павлуцьким. На світлинах Баришівський Благовіщенський храм з південної та західної сторін, а також двоярусна дзвіниця, на місці якої зараз стоїть музей Т.Г. Шевченка.

вигляд храму з південної сторони

вигляд храму з центрального входу

дзвіниця Благовіщенської церкви

Благовіщенська церква в офіційних документах

З початку ХІХ-го сторіччя Баришівка ввійшла в склад Полтавської губернії, а церкви були підпорядковані полтавському архієрею. Кожних 10 років проводився опис парафій Полтавської єпархії і дані вносилися до клірової книги. Нижче подано відомості про Благовіщенську церкву на 1902 і 1912 роки.

З відомостей про церкву на 1902 рік дізнаємося, що при церкві діяла бібліотека, змішана (хлопчики і дівчатка навчались разом) школа, а також що парафія мала свої землі і місця на баришівському базарі. Кількість прихожан: 927 чоловіків і 903 жінки. До Благовіщенської церкви були приписані такі села: Дернівка, Коржі, Сезенків, Хлопків та Швачиха, а також Успенська церква, що на кладовищі.

 Відомості про церкву на 1912 рік, дещо скупіші, зате парафіяни переписані по верствах: 44 чол. - привілейовані, 132 чол. - міщани, 644 чол. - козаки, 977  чол. - селяни, загалом 1797 парафіян.